Одяг та взуття в Європі відчутно дешевше, ніж в Україні. Сьогодні це дуже просто перевірити: потрібно тільки зайти на сторінку інтернет-магазину будь-якого відомого міжнародного бренду. Одне і те ж плаття Zara в Україні коштує на 500 грн дорожче, ніж в Польщі.

Просто зайдіть на сайт магазину.

zaraЩе один приклад різної ціни на товар в Україні та Європі. Це вже магазин іншого бренду.

mangoMango чомусь вважає, що для українців переплата в 1242 грн за піджак цілком нормальна.

Єдиний магазин мас-маркету, який зберігає для всіх країн однакові ціни за курсом валют на момент друку цінника - H & M. І вони це відкрито демонструють:

hmЧому так відбувається? Тому що у нас відсутня достатня конкуренція на ринку, на що є кілька причин.

По-перше, у нас в законодавстві є правило, за яким брендований товар може імпортуватися тільки за згодою власника бренду. В основному, країни дозволяють ввозити бренди будь-яким рітейлерам. Україна ж обрала шлях, при якому товар, ввезений так званим неавторизованим дистриб'ютором, блокується на митниці на 20 днів. За цей час товар може вийти з моди або сезону, тому це обмежує імпорт всім, крім офіційних дистриб'юторів, а вони задирають ціни.

По-друге, існує ввізне мито на одяг і взуття в розмірі 12-40%. І справа тут не стільки в розмірі самих мит, як в їх складності. Є сотні видів одягу і взуття, на які часто встановлені різні ставки товарів. Також ставки різні для різних країн. В результаті, на митниці можуть «докопатися» до чого завгодно, починаючи від того, що це за тип одягу, до визначення його митної вартості. Тому імпорт одягу і взуття здійснюється обмеженим колом компаній, які митниця більше любить ніж інші. Це обмежує конкуренцію.

По-третє, та ж проблема з імпортом поширюється на сировину для пошиття в Україні (тканини, нитки, фурнітура). Це не дозволяє нормально розвиватися внутрішньому виробникові. Через побори при імпорті, наш внутрішній виробник одягу не дуже конкурентний. Хоча реально, при вільному доступі до сировини, міг би завалити одягом всю сусідню Європу.

По-четверте, до нас в принципі важко заходять відомі світові бренди через страх корупції. Так, у нас до сих пір немає, наприклад, IKEA. Прихід H & M - позитивна зміна, що відразу видно по їх ціннику. Принаймні цей бренд, незважаючи на імпортні мита, жертвує своєю маржею, щоб не ставити українцям великі ціни, ніж в Польщі та інших країнах.

Таким чином, вже давно виникла нагальна потреба у впровадженні механізмів здешевлення вартості одягу вітчизняного або імпортного виробництва.

Такі ініціативи вже є. Народні депутати вже подали відповідний законопроект, в розробці якого брала участь наша команда. Він так і називається: проект закону про внесення змін до статті 397 Митного кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо здешевлення одягу. З текстом можна ознайомитися тут.

Законопроектом «обнуляються» всі імпортні мита на одяг і сировину. Також дозволяється ввезення одягу без дозволу власника бренду. Цей законопроект в один момент знизить ціни на одяг і взуття. Також дасть нарешті можливість нашій вітчизняній галузі отримати доступ до доступної сировини.

Одним з можливих варіантів є все-таки збереження окремих незначних імпортних мит на одяг або й на сировину з метою збереження певних переговорних позицій з іншими країнами. Але імпортні мита щонайменше потребують спрощення. Наприклад, у формі «твердої ставки» в євро на вагу на всі види товарів. Щоб у наших імпортерів і часом не сумлінних митників не було можливостей спекулювати з митною вартістю товарів. Принаймні це б прибрало корупційно складову при імпорті готового одягу або сировини. Це ми будемо далі обговорювати з представниками галузі.

Будемо боротися за те, щоб реформи в даній галузі таки були здійснені. Адже зараз маємо ситуацію, коли захисні заходи спрямовані на розвиток вітчизняного виробника одягу тільки йому шкодять. А українці платять за одяг більше, ніж у сусідній Польщі. Цю ганебну ситуацію потрібно терміново виправляти!

Голова ГО "Українське Товариство Економічних Свобод" Мар'ян Заблоцький, Новое время