Цього тижня автомобілісти вдалися до знакового, хоча й малоефективного кроку – підпалу шин на узбіччі магістральних під’їздів до Києва. Мета – привернути увагу до законопроекту, який лібералізує систему ввезення уживаних транспортних засобів з-за кордону для особистого користування.

Акція не лише малоефективна, бо до початку парламентської сесії все одно ще два тижні, а й вкрай популістська. Настільки популістська, що спонукає до жорсткого «хейтспічу» навіть затятих прихильників ліберального ринку – вперше за мою кар’єру як громадського експерта…

В Україні справді автівки з іноземною реєстрацією щороку набувають дедалі більшої популярності. Проте користуються ними у 98% випадків саме громадяни України. Вони змушені знаходити прогалини в законодавстві для того, щоб їздити на надійних іномарках, уникаючи геть невиправданих вимог української митної політики.

Власниками автівок із литовськими чи польськими номерами в Україні переважно стають люди, яким банально бракує коштів на купівлю іномарки через високі загороджувальні мита. А заборонити уживання авто з іноземною реєстрацією Україна не вправі, бо це порушення міжнародних договорів.

Отже, якщо вам кортить їздити на «Пассаті» або «Гольфі» з пробігом, можна скористатися послугами іноземних юросіб або нерезидентів й завезти авто з ЄС в Україну, скажімо, в режимі транзиту або в форматі «тимчасового ввезення».

У такому разі резидент не мусить розмитнювати авто, і стаття 95 Митного кодексу, що передбачає перебування в Україні незареєстрованого авто строком не більше ніж 5/10 діб, не діє, бо авто використовується нерезидентом або українцем за договором із власником-нерезидентом для некомерційних потреб.

Не пізніше, ніж за рік таке авто повинно виїхати за межі України, інакше власникові загрожує адміністративне провадження. Проте ця проблема також вирішується, але суто корупційним шляхом. Перетин у зворотній бік на папері оформлюється, але сама автівка давно перебуває розібраною на «інгредієнти» на СТО, що ховається «під дахом» правоохоронців.

Ініціатори законопроекту 5567 запропонували запровадити доволі половинчасті заходи – вдатися до умовного звільнення від обкладання митними стягненнями транспорт особистого користування, зменшити плату за тимчасове ввезення авто з іноземними номерами українцями та контролювати транзитне переміщення цього авто в Україні. Механіка останнього поки не зрозуміла…

З точки зору лібералізації економіки – крок, начебто, виправданий. Люди мають право купувати речі на глобальних ринках та користуватися ними на легальних засадах в некомерційних цілях. Інтереси споживача в умовах сучасного ринку не повинні поступатися інтересам виробника.

Проте, не в Україні, де високі ввізні мита були свого часу запроваджені з метою протекціонізму вітчизняного автопрому. Я, втім, не впевнений, що крупновузлові лінії зборки декотрих ліцензійних марок можна в принципі вважати автопромом як таким.

А чи є протекціонізм в принципі стимулом для національного виробництва чи ринку в певному сегменті? Якщо йдеться про такий високотехнологічний сегмент як автомобільний ринок – в жодному разі. І це добре видно на прикладі українських концернів ЗАЗ, «Богдан» та інших «викруточних» артілей, де за два десятиліття протекціонізму не відбулося жодного технологічного прориву.

Навіть у найкращі часи виробництво та зборка легкових автівок в Україні заледве сягало 400 тис одиниць на рік, а 2015 року його обсяги впали до рекордно низького рівня – 5 тис. Ось, яку статистику демонструє Укрстат:

 diagrama

За два десятиліття протекціонізму єдиною національною маркою авто стала «Таврія Нова». Посміховисько, та й годі!

Скажімо, у Словаччині у 2015 році було виготовлено понад 1 млн авто. Тобто 200 одиниць на кожне авто, виготовлене в Україні.

Із протекціонізмом, поза сумніву, варто прощатися як із таксофонами на вулицях. Єдиною метою протекціонізму сьогодні є виключно поставити інтереси декотрих українських бізнесменів, начебто «виробників», вище за інтереси мільйонів українців-споживачів. Отже, одні українці зі своїх кишень платять за інтереси інших. І це зветься протекціонізм.

Ось, наочна демонстрація цього цінового абсурду на прикладі ідентичного модельного ряду в Україні й Польщі:

 autoriaautoria1

У ситуації, що склалася, виграють лише ті, хто контролює корупційні та контрабандні канали задоволення товарного попиту.

Але, вертаючись до протестних акцій щодо запропонованого законопроекту, мушу констатувати: лібералізація імпорту автівок із іноземною реєстрацією проблеми споживачів все одно не вирішить. Вірніше, вирішуючи одну проблему – цінових пропозицій на авто з пробігом, вона створить цілий ворох проблем як економічного, так і соціального ґатунку.

Насамперед через те, що авто на незареєстрованих номерах вкрай важко відслідкувати у разі правопорушення. Машину-винуватця розберуть на запчастини у найближчому «кришованому» СТО раніше, ніж дані з відеореєстраторів свідків ДТП опрацює поліція чи МТСБУ. Жодної достовірної інформації про власника та його відповідальність.

Не дивно, що саме такі «бехи» на литовських номерах лідирують в статистиці кримінальних правопорушень.

Універсальним рішенням проблеми, яка давно викликає обурення в пересічних українцях, є лише радикальне зниження митних та акцизних зборів на імпорт автотранспорту, передусім нових і екологічно адаптованих моделей.

Захищати шляхом протекціонізму українське «автосмиття», лібералізуючи ввезення «автосмиття» закордонного – нічим іншим, як безкарним популізмом назвати язик не повертається.

Ми, до речі, ніколи не чули, щоб хтось десь палив шини, аби в Україні зрештою максимально поширили використання дорожніх камер для фіксації порушень ПДР або відновили покриття на міських автошляхах, де вряди-годи розбиваються навіть позашляховики.

«Універсальним рішенням проблеми є лише зниження митних та акцизних зборів на імпорт автотранспорту, передусім нових і екологічно адаптованих моделей»

Проте там, де є чийсь популістських інтерес, будуть і шини, і тусовка в камуфляжі, і камери – щоправда телевізійні. Байдуже, що бюджет від цього не виграє ні копійки, а корупція надалі лишатиметься непохитною, розкладаючи Україну невиліковними «схематозами».

Зрештою, скасування митного збору на автоімпорт має стати часткою національної стратегії комплексної ліквідації загороджувальної економічної політики, зокрема – 50%-го мита на імпорт цукру, антидемпінгових мит на добрива, державної монополії на спирт і ще купи всілякого протекціоністського абсурду, за який українці розраховуються з власної кишені.

Голова ГО "Українське товариство економічних свобод" Мар’ян Заблоцький, Новое время