Хоча "свобода" за своєю природою є поняттям гуманітарним (та ще й трохи заїждженим через однойменний політичний бренд), для економістів вона давно є терміном, який може характеризувати стан та перспективи економіки цілої країни. Йдеться про "економічну свободу" — фундаментальне право кожної людини керувати своєю власною працею та майном.

Відповідний індекс, за яким можна "виміряти свободу економіки", щорічно розраховується The Heritage Foundation у співпраці з The Wall Street Journal. Він оцінює рівень лібералізації взаємодії держави і бізнесу, враховуючи чотири основні складові свободи економічної діяльності - верховенство права, обмежений уряд, регуляторна ефективність та відкритість ринків.

Індекс економічної свободи – один із найважливіших інвестиційних рейтингів, який всебічно висвітлює економічну ситуацію в різних куточках планети і дає загальну картинку того, з якою країною варто мати справу інвестору, а з якою - ні.

Існує чітка залежність між рівнем економічної свободи та заможністю країни: чим вільніша країна, тим вона багатша.

Індекс економічної свободи та ВВП на душу населення, $

diagramma1

В економічно вільних суспільствах громадяни і компанії вільні у виборі роботи, виробництві товарів, витратах та інвестиціях будь-яким шляхом, який вони обирають, виходячи із потреб суспільства, попиту на ринку, власне, рівня ділової творчості.

Якщо дивитися на екстремуми, то за часів холодної війни на одному полюсі рейтингу були б капіталістичні США, на іншому – комуністичний СРСР. Сьогодні фаворити змінилися, приміром, США за останні 10 років з’їхали на 8 позицій у рейтингу та навіть випали з першої десятки через панування демократів у владі та запровадження величезних видатків на охорону здоров’я, збільшення податків та впровадження нових регуляцій. Серед нових лідерів рейтингу вже не перший рік є Гонконг та Сінгапур, а африканські країни, Куба, Венесуела, Північна Корея та Україна пасуть задніх.

Індекс економічної свободи України, 1995-2016 рр.

diagramma2

Україна вже 22-й рік поспіль є учасником рейтингу. Цього року, як і минулого, наша країна посіла 162-е місце зі 178 та вкотре визнана країною з невільною економікою. Індекс економічної свободи України становить 46,8 бала зі 100 можливих. Найбільшого значення показник сягнув у 2005 році на фоні Помаранчевої революції. Але навіть тоді результат був 55,8 – "в основному невільна країна".

Серед європейських країн Україна має найгірший показники. Навіть тоталітарна Росія має трохи кращі позиції. При всій своїй політичній потворності, Росія все ж таки встигла провести низку структурних економічних реформ на початку "нульових": відкрила ринок землі, спростила валютне регулювання, дерегулювала ринок залізничних перевезень тощо.

Низький показник України в Індексі вкотре нагадує, що вона є бідною країною. Але ми це і так знаємо, навіщо ж нам ця інформація? Річ у тім, що Індекс економічної свободи і динаміка в ньому також дозволяють зрозуміти, якою буде наша країна в майбутньому. Якщо ми роками борсаємось на одному й тому ж рівні, це означає, що жодних економічних проривів у нас немає і не буде.

Водночас варто розуміти, що розрахунки Індексу будуються на основі офіційної статистики, яка має свою інерцію. Тому не зовсім важливо, яке місце має Україна сьогодні – це відображення ситуації декількох попередніх років. Важливо, де вона буде за рік-два. А це – вже пряма відповідальність президента, Кабміну та кожного депутата Верховної ради. Відповідальність перед виборцями і перед суспільством.

 diagramma3

Світові економічні перегони найближчого десятиліття - це змагання за інвестиції та інтелект між державами. Сировинно-центрична економіка, де визначальним елементом є ціна на енергоносії та сировину, що в більшості формується урядами держав, яким пощастило виникнути на територіях, багатих сировиною, іде у минуле.

Ми, як країна, маємо ставити собі завдання досягти показників таких країн, як Гонконг, Сінгапур або балтійські країни, які входять до ТОП-20 рейтингу, а для цього необхідно робити кардинальні зміни в економічній політиці.

Для розвиненого світу в контексті економічної свободи сьогодні найгострішим питанням стає міжнародна торгівля. Світ глобалізується, і це є тим напрямком, де експерти The Heritage Foundation бачать ресурс для росту. І хоча через чисельні проблеми з біженцями сьогодні в Європі знову зростають кордони, приміром, створення зони вільної торгівлі між США та ЄС – це одне з тих питань, які можуть збільшити економічну свободу та, відповідно, багатство громадян цих країн.

Але ці питання не дуже турбують Україну, яка має свій власний чималий "букет" проблем. Отже, які ж саме пункти впливають на наш загальний поганий рейтинг?

Індекс економічної свободи базується на 10 окремих індексах, які оцінюються за шкалою від 0 до 100, причому показник 100 відповідає максимальній свободі. В індексі аналізуються 10 компонентів економічної свободи, згрупованих у 4 категорії:

1. Верховенство права (захист прав власності, свобода від корупції).

В цій категорії експерти відзначають невеличке зростання, але нагадують, що олігархи все ще мають суттєвий вплив на політику та бюджетні витрати. В цьому Україна має надзвичайно низькі показники, тому за умови дійсно серйозної боротьби з корупцією ми можемо суттєво зрости в рейтингу.

В цьому ж контексті слід згадати стан захищеності та правове забезпечення права власності. Як нас бачить оточуючий світ, можна визначити за Індексом прав власності, в якому Україна за результатами 2015 року посідає "почесне" 109-е місце серед 129 країн, що оцінювалися. Найгіршою є ситуація із захистом інтелектуальної власності і незалежністю судочинства.

2. Обмежений уряд (фіскальна свобода, державні витрати). Зниження рівня державних витрат на декілька відсотків ВПП, безумовно, відмічено в рейтингу, але й проривом це не назвеш (український уряд розподілює майже половину свого ВВП, у той час як лідери рейтингу - лише 17-19% ВВП).

Фіскальна свобода навіть погіршена порівняно з минулим роком – це також наше традиційно слабке місце.

Очільниця Мінфіну пані Яресько сьогодні говорить про реформу ДФС як один із пріоритетів на наступний рік – що ж, подивимось, що з цього вийде.

3. Регуляторна ефективність (свобода бізнесу, свобода ринку праці, монетарна свобода) – по цьому пункту ми бачимо повний провал.

Новий КЗПП не прийнятий. Успіхи дерегуляції в деяких галузях нівелюються тим, що багато державних регуляторних органів знаходяться в стані реформування, по суті, вони зависли, що створює додаткову невизначеність для бізнесу. Прикладів цьому достатньо.

4. Відкритість ринків (свобода торгівлі, свобода інвестицій, фінансова свобода).

Свобода торгівлі – чи не єдиний з 10 компонентів, який Україна має на пристойному рівні.

Все ж таки ми є експортно орієнтованою економікою, ще й з діючою угодою про асоціацію з ЄС, тому хоча б тут проблем менше. А от інші компоненти – свобода інвестицій та фінансова свобода – стабільно провальні для нас показники. Покращити ситуацію можуть кардинальні дерегуляційні зміни - такі, як відкриття ринку землі, широке проведення аукціонів з приватизації держмайна, звільнення чиновників тощо.

Окремо хочу сказати про шкідливі "економічні мантри" - меседжи, які розповсюджують корумповані чиновники, зацікавлені у збереженні статус-кво. Наприклад: "Якщо ми приймемо ліберальний Податковий кодекс, у нас з’явиться дірка в бюджеті у 150 млрд грн, а закривати її нема чим" або "Не можна зараз приватизувати державні підприємства, краще почекати, коли за них дадуть більшу ціну". Подібні мантри повторюють чиновники та політики-популісти, але насправді вони є твердженнями, а не аргументами. Адже, якщо вийти за рамки проблеми, то можна поставити питання й інакше: "Де можна припинити розкрадання бюджету та зменшити видатки?" "Що має Україна зробити, як притиснути корупцію настільки, аби міжнародні партнери профінансували наш дефіцит бюджету?". І тоді вони вже виглядають не як захисники державних інтересів, а як захисники корупційних схем чи просто боягузи, не здатні взяти на себе відповідальність за кардинальні зміни.

Варто, нарешті, зрозуміти, що Україна затиснута в лещата несвободи. В нас стільки бар’єрів, що до повної свободи, дикого капіталізму і всього того, чим чиновники та популісти лякають електорат, ще дуже далеко. Тому для того, аби зробити справжній економічний прорив, в суспільстві варто піднімати теми не того, хто кому вкотре начистив обличчя у ВР, а того, як людям створити власний бізнес. Як купити землю? В яких межах дозволити людям захищати свою власність? Це небагато позитивніше, здоровіше та перспективніше для нас усіх.

Як можна буде виміряти результати дерегуляції, лібералізації тощо? Звичайно, зростанням позицій в міжнародних рейтингах. Але є значно простіші маркери. Коли в Україну почнуть заходити такі компанії, як PayPal, IKEA, Ryanair тощо, ми зрозуміємо, що країна, нарешті, оздоровлюється та переходить на вірний шлях свободи та заможності.

Голова ГО "Українського товариства економічних свобод" Мар’ян Заблоцький, "Європейська правда"